Мітки: рецензія

Е. Клюев ‘Между двух стульев’ | рецензія


між двох  Сюжет: аналогія Аліси в країні дивозапарів. Петропавел(просто він хз Петро чи Павло) не відомо як потрапляє у химерний мимологічний світ із нестатичними ідентичностями, суміжними сутностями і спряженою із молоком і числами логікою. Ну і намагається відшукати дорогу назад, додому. А шлях цей, як відомо, дуже нелегкий, сповнений перешкод, недошкод і шкодоперів.

Про автора: російський журналіст, філолог, лінгвіст і письменник. Зараз живе в Данії і викладає російську.

Оцінка: 5/10. Не подобаються книги, які я б міг написати краще, ніж даний конкретний автор. От наприклад коли читаю Жадановий вірш ‘Пластунка N’, то ловлю себе на тому, що метафори захмарно розкішні і мені таких точно найближчим часом не написати. Глибина і естетика асоціацій та порівнянь просто сифонять як окремі райони Прип’яті. Тому для мене це якийсь дуже чіткий критерій – чи зміг би я написати краще, аніж автор. Якщо так – книга слабенька дуже, недопрацьована, злінена.(автор полінувався вкалувати багато, дошліфовувати, працювати над кожним  реченням окремо). Багато навіть моїх теперішніх віршів значно абсурдніші та естетично химерніші, словограйливіші, аніж тексти Клюєва.

Натомість у нього дуже чітка структура обігрування назв класичних персонажів: ”Смежной Королевой, Спящей Уродиной, Гномом Небесным, Ваще Бессмертным, Слономоськой, Пластилином Мира, Дитям без Глаза… Летучий Нидерландец, Муравей-Разбойник.”

Вибачте, але у 2014 це явно дуже не дотягує до канонічного постмодерну, та й навіть крутою грою слів можна назвати з натяжкою сильною. Дуже чітко бракує абсолютизації абсурду, до рівня постмодерну не вистачиє тонкості алюзій, асоціації і Продовжувати читання “Е. Клюев ‘Между двух стульев’ | рецензія”

Я. Грицак `Життя, смерть та інші неприємності`| рецензія


грицак  Передовсім про формат. Це збірочка есеїв написаних у різний час, опублікованих у різних онлайн та паперових ресурсах.

224 сторінки, папір кремовий, товстий, цупкий. Через маленький розмір і простоту викладу – читається дуже швидко. Багато цікавих думок, тез, концепцій. Манера викладу дуже свіжа, небанальна із сильною тягою до простоти. Сам автор каже що по декілька разів переписує текст, поки той не стане достатньо простим. Читання було легким, цікавим і приємним.  Особливо смакували дуже вдалі детальки із побутової, неполітичної і неекономічної історії.

Написаний у 2010 прогноз каже, що Україна на найближчі 25 років залишиться цілісною в тих самих кордонах. Як бачимо пройшло лише 4 роки, а прогноз геть не справдився і виявився повністю помилковим. Вкотре бачимо, що епоха постмодерна інтернетна стала така динамічна і непередбачувана, що навіть такі поістину розумні мужі як Грицак повністю помиляються у прогнозах навіть на 4 найближчі роки. Змушує задуматись, еге ж?

Оцінка 8/10. Усім раджу для затравки. Втім, якщо ви не фанат читання – то краще читайте бізнес-літературу, чи щось технічне що вам там треба.

Ключові слова: модернізація, вестернізація, американізація, євреї, негероїчна історія, селянськість, героїзація, міфи, регіональна донбаська ідентичність.

‘McDonald`s. Как создавалась империя’ by Рей Крок| рецензія


 Що таке корпорація Макдоналдс? Чим вона є для світу людей. Як мінімум надпотугою, що у 2010 мала 32 737 ресторанів у 118 країна із виручкою більше $24 млрд. Одна із найпотужніших мереж, навіть у сенсі просто мереж, яка досягла неймовірної уніфікованої якості. І зараз цей потенціал і інфраструктуру можна дуже юзати по іншому, виходити за рамки просто торгівлі їжею тощо. А наприклад поширювати літературу, проводити фестивалі…. Але це вже мій ліричний відступ у футурологію.

Книжка переповнена деталями і є скоріше художнім романом, аніж бізнес літературою. Сам Рей Крок є чудовим розповідачем історій. І основною перевагою і цікавістю для читатчів  окрім  деталізованої історії зародження корпорації – є сам неймовірно чудовий стиль розповіді автора. Він справді мастак творити наратив, розповідне полотно. Тому книга буде навіть більше цікава письменникам-початківцям. Можна дуже багато почерпнути із структури стилю автора.

Просто неймовірно деталізовані діалоги, колір машин, чіткі цитати телефонних розмов, ключові деталі переломних моментів, які виводили локомотив на інший напрямок. Дуже послідовна і логічно побудована манера викладу. Присутні усі цифри, ціни, числа кількості товарів.(напр. 35 тис бургерів, чи 50 паперових стаканчиків за 1.5 пенса).

Є багато моментів заглиблення у аналіз тодішньої ситуації, власного становища, розгладання призми свого характеру. Речення Продовжувати читання “‘McDonald`s. Как создавалась империя’ by Рей Крок| рецензія”

Рецензія на книгу, Л. Белей ‘Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді’


90ті Про книгу: 361 сторінка, папір середньої якості, м’яка обкладинка із зручними закладками, тираж – 1000 прим., вартість 47,7 грн, видавництво Темпора.

Автор робить спробу, як він називає, ‘культурологічного нарису епохи 90-их в Україні на прикладі Ужгорода: трансформація, дефіцит, дикий капіталізм, способи виживання, контрабанда, поява поп-культури.’ Від себе додам, що написано легко, правдиво і місцями навіть для мене ностальгічно. Втім надто скупо, неглибоко і недеталізовано автор занурився в дійсність, а особливо в побут тодішний. Проблема у надто великому масштабі узагальнень.

Загалом структура така:

– телебачення 90-их, тупі бойовики, західні мільтики, Сталоне, Арні, Лунґрент

– дитяча реальність: жувачки турецькі, ігри в наклейки, потім ера кепсів, йо-йо манія, Продовжувати читання “Рецензія на книгу, Л. Белей ‘Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді’”

Відгук на книжку Дяченків ‘Печера’


печера  Низькоякісне чтиво. Сюжет плоский, простий, примітивний. Всього 3 герої, між якими не відбувається жодних захоплюючих перипетій. Герої взагалі не пророблені, локації взагалі без деталей, описів та атмосфери.Текст не багатий ні на метафори, ні на якісь цікаві ідеї, ба навіть сама задумка твору швидше нагадує примусову розминку авторів, під дулом інвесторів. Таке враження що текст писався знехотя, штучно поспішаючи аби вкластися у терміни контракту із книговидавництвом. Чесне слово, ніби якийсь диктант читаєш.

Це не твір, а інформаційний шум. У кого виникне бажання почитати  – краще посидіть вконтакті, або ФБ. Подивіться смішні відео, няшні фотки. Така книга просто краде час вашого життя і нічого не дає натомість. Окрім стерильного присмаку. Навіть середній твір Кокотюхи значно сильніший.

Намагання зачепити конфліктом свобода-безпека ну взагалі не знайшло відгуку ніде в середині.

А останні 20 сторінок дочитував в агонії нетерплячки кінця: кожні кільканадцять секунд відволікався, змінював пози, трусив ногами, перевіряв скільки ще сторінок до кінця, зіжмакував волосся у кулак. Коротше, давно уже не читав книгу, добити яку і звільнитися, хотілося б так нестримно сильно.

Оцінка: 3/10.

Висновок: Краще почитайте плейбой, або інші долугіші і доладніші твори цих авторів. Пандем, наприклад у 100500 разів сильніший твір.

Три листки за вікном (В. Шевчук) | рецензія на книгу


  Якби не остання частина – ебук пішов би на розпал гірського казанка з гречкою, або на шліфування таких природніх дуп, якими ми усі володіємо. Перші два листки ведуть мову про дуже древні часи, коли в житті людей нічого не відбувалося, а якщо й щось відбувалося, то швидше за все у думках, чутках, плітках і розмовах на кухнях і в шинках. Назкрізний тяглісно-поколіннєвий персонаж – є макетом пенсіонерських заготовок, колись непоганого романіста ‘воплощєнієм’ депресивно-нещасного інтроверта, такого собі нефартового споглядально-міркувального овоча самозаглибленого на власному егоцентризмі(читай власній нездатності влаштуватися у світі). Тож впродовж цілої купи десятків сторінок ми(орди читачів) спостерігаємо, як людину-тріску кидає об берег і несе на хвилях течія річки-життя. При цьому людина-тріска не має ні достатньо сміливості, ні впевненості, ні якогось стержня(про що писав Донцов і багато до нього:) ні ціннісної основи за що би вона могла вхопитися. Тому й чуємо защораз лише пискіт та скигління  – і розв’язне тараторення про цей такий чужий світ і злих людей.

І нарешті найцікавіший кусок – останній. Автор схоже розписав трохи руки і мозок розмерзся і ми вже маємо тягучу і густонудну наче патока містичну драму із нечисленною к-кістю подій.

далі спойлер!

Найкрутішим моментом стала здатність героя(вчителя школи в Житомирі за імператорських часів) роздвоюватися і наступивши на тінь будь-якої людини, шпигувати за нею своїм астральним(нематеріальним) тілом.

Ще один плювок, авторові у площину лиця: деталізованість епохи і її атмосфера взагалі неопрацьовані. На Продовжувати читання “Три листки за вікном (В. Шевчук) | рецензія на книгу”

Сон смішної людини | мала сцена т-ру Франка


Був нині на виставі ’Сон смішної людини’. Завдяки дуже гарній озвучці та грі Панчука – вийшла дуже атмосферна штука. Виникло багато запитань, менше відповідей, присмак демонічного карнавалу. Окрім того, Смішний(гол. герой) був страшенно схожий на Дж. Кері із фільму ’Лемоні Снікет’. Тому я просто всмоктував як покірна губка усі емоційні вібразції і месиджі. Моя оцінка 8\10. Рекомендую до перегляду, навіть якщо доведеться відривати дупу від.