Мітки: життя

Дорослість – як втрата дитячості через роботу


Все частіше став міркувати, що розподіл часу після входу в доросле життя все менше мене влаштовує. А вас? Хто як жив, а хто як прагне?

Здам ЗНО по фотографії за $300


Хочу розповісти про один якскравий епізод свого голошлункової юності. Якось я був репетитором у одного із мажорчиків, чиї батьки працювали в адміністрації ще того президента. І був я тоді на першому курсі Могилянки- тому гроші ті(90 грн за 2 год англійської та історії) були мені дуже доречі. І готував я того лінивого і невмотивованого фінансовою забезпеченістю батьків отрока до ЗНО. Пройшло трохи часу – багато я його не навчив – на певному етапі внаслідок тиску його батьків я відмовився і сказав, що це дуже нереальне завдання – змотивувати такого розбещеного парубка. І от напередодні ЗНО мені стався дзвінок. Це була його мама. За 300 баксів я мав із його паспортом(він на мене геть не схожий) піти здати тести за нього.

Чуть подумавши я погодився. На першому курсі знаєте і гроші потрібні, та й такій людині як я – ризик, халепи і пригоди – то є за щастя. Ну коротше, прийшов день і час, я гуглмапс вже вивчив напам’ять, заходжу, там міліціонер перевіряє в усіх паспорти на вході. Даю паспорт, а ноги вже готові давати драпаків – опа, несподівано і я вже пройшов. Він напевно просто не міг повірити що така нахабність і відверте вар’ятство взагалі можливе. ДОходжу до потрібного кабінету – думаю, що зелені вже в кишені і тут на вході ще одна перевірка – і підтягується якась вчителька, яка із шоком і дуже голосно починає впізнавати не-мене-мене. Коротше ноги в руки – а вслід лише крики. Далі під школою чекав наш герой- як про запас –  і всетаки він пішов здавати.

Ось така от оказія. Так що знайте, всяке в житті цікавеньке можливе і трапляється.