Мітки: відгуки

Ляпсус на книгу Булгакова ‘Майстер і Маргарита’


майс   Це не рецензія – їх тони і мегабайти просто усюди. Я хочу своє Фе! сказати. Повторилася історія як із Гаррі Поттером.

Як для школи – твір класний. Вигадливий. Але бляха, після усього побаченого – серіали Надприродне, Всі жінки відьми, Баффі губителька вампірів і т д. Ну в Булгакова просто примітивізм. Твір і персонажі зовсім не глибокі, діалоги простесенькі, проблеми лише заторкнуті без драматизму, без хвилюючих поворотів і кульмінацій. Я просто не розмію чим усі так захоплюються. Як можна взагалі перечитувати цей твір. Він плоский. Реально! Як папір катком розкатаний. Люди, що ви знайшли в тому творі, підкажіть?!

Я вже навіть вікіцитати читав – та вони прості як двері, як уривки із звичайних діалогів у поїздах чи кафешках. Може на 1930-ті це було щось з чимось чи коли він то писав, але не зараз. Він з цим твором взагалі не попадає в теперішні високі стандарти якості, глибини, динаміки, комедійності, вигадливості, містичності.

І ще мене дивують відгуки типу це елітарний твір і не для всіх, що дехто не може сприйняти шарів усіх і т д. Про які шари може йти мова. Дуже мало гіперпосилань. Діалоги і описи дуже однозначні. Та вже стараєшся там щось вишукувати – але дзуськи.

Коротше отримай Булгаков моє ФЕ! Твір не раджу до прочитання. Краще дивіться серіал Надприродне. Він набагато Продовжувати читання “Ляпсус на книгу Булгакова ‘Майстер і Маргарита’”

‘Пикник на льду’ Андрія Куркова | рецензія на книжку


 Image Вже до всіх напевно просочилися промінці слави ‘найуспішнішого’ українського письменника, визнаного передовсім закордоном.(Переклали більше як на 36 мов). Парадоксальною штахетиною в творчості є повна російськомовність творів цього українського автора. Родимки-перчинки додані всмак, збалансовано. 

Чого тільки варте дуже гармонійне введення у сюжет пінгвіна із пороком серця, який втім непогано заробляє відвідуючи похорони братків у своєму поминальному від народження смокінгу.

Пересадка серця 4-річного хлопчика пінгвінові. І врешті віртуозне, як розкалена лопата по маслу, закінчення залишає відчуття повної сатисфекації 🙂

По мірі читання твору, намагаєшся зрозуміти до чого ж тут  пінгвін і коли «вистрілить» його сюжетна куля, коли стане зрозумілим задум автора стосовно цього персонажу, який з’являється, зникає, мовчки дивиться, інколи притуляється, інколи відсторонено спостерігає…І раптом розумієш, що пінгвін створює особливу атмосферу в творі, такий собі пінгвінячий «chillout» і коли один з персонажів сказав, що пінгвін на похоронах – це «круто», то я відчула, що пінгвін у творі – теж круто.

_________

Недоліки:

– дуже бідна мова(без порівнянь, епітетів, метафор і тю-іншого черкаського 🙂 дріб’язку

А тому місцями ковтається дуже сухо і дуже вже хочеться змастити хоч трішки. 

– в детективцю нема ніяких глибоких ідей, не порушено ані тем ані проблем. Тому часом ловиш себе на думці, що так вже і до Донцової та іншого легесенького чтива недалечко.

Втім, 

Загалом книга залишає приємне враження. Динамічний та інтригуючий детектив про письменника-невдаху, якому запропонували писати некрологи на живих людей. Небанальний сюжет, що гостро розвивається на тлі буремно-каламутної епохи 90-их в Україні.

______

Оцінка: 8.3/10. Рекомендую до прочитання. тим більше що обсяг мізерний.

М. Павич ’Внутрішня сторона вітру. Роман про Геро і Леандре’


Химери диму, марення крізь них 

Задимлена кімната, крізь стук друкарської машинки прозяблюються два силуети. Тьмяне срібло на стінах ікони. Задуха від старих книжок, мертве свіже повітря. Затягнувся, закашлявся, надиктовує. Затягнулась, закашлялась, пише, …кілька речень, два присудки і зо вісім прислівників, ще …надцять дієприкметників не пробилися крізь дим і тихо спустилися під лаву.

Бомбетельний рудовус вдюплився у стіну і перескочив кілька думок, звернувши на паралельну сюжетну лінію.

Хвилі тріскають об берег, могильна яма з тілом засипається останніми кидками, а в похованого ще досі трохи ниє зуб. Я вже два дні як помер, вимітаючи зі столу крихти нудьги і фатуму, що тісно сплівшись утворили вічність. Як правило є жіночий і чоловічий варіант, або перевернутість тексту у книгах ніким не написаних ще до самого завтра. Було видно як із запахом чорних троянд, що спочатку пахнуть, а потім народжуються прокидаються сонна млосно-тягуча нудьга, маркота марнот в голові вже сурмила у ріг теж повіваючи на масні чорні квіти. Розцвітала химерна естетика сюжетного абсурду. Скрізь кожна бджола спивала крізь тися..ріади щілинок квіткових, що лежали у вигляді символу середнього пригніченого поза межею начала чоловічого із жіночими вусами на сосках і тім’ї. Продовжувати читання “М. Павич ’Внутрішня сторона вітру. Роман про Геро і Леандре’”