Мітки: авторська андеграундна проза

Збудження (або гектар лесбіянок із о. Пасхи)


Я збуджений такий що зорати зможу гектар лесбіянок із острова Пасхи. 

Здається у мене розвивається нервова система. Хтось може скаже, що це все від двох літрів кави, але я собі знаю, що така енергія і піднесення можлива лише у людини, яка так довго прагнула посидіти в неті і нарешті дорвалася. Я зараз мовби ніби висохлий дід з тридцять третього, що потрапив в Ашан,  там снікерси, кури-м’ясо-ковбаси..хліб. Я зараз ніби старенька пара геїв з коштуриками на лавочці, яким вже під 90 і тут приходять результати аналізів смскою – він таки завагітнів і у них буде дитина. Я зараз ніби козак, що вперше сів на коня і лоскоче груди вітер диким степом після галер десятилітніх. Я ніби Калнишевський, що споглядає відродження Січі і  Реванш-битву. Я ніби український бездомний, колишній студент Києво-Могилянки після новини, що з наступного тижня Британія починає 50 років виплачувати-повертати скраб Полуботка і відсотки кожному українцеві його частку. Я ніби мотоцикліст що розбився і скочив у часі назад на хвилину – скидаючи газ для другого шансу. Я ніби безрукий альпініст, що пригощає чаєм свого безногого напарника на вершечку Евересту. Я ніби глухий, що утратив зір, а потім і смак, але випадково спонтанний секс і кумулятивний компенсаційний оргазм.(‘із втратою одних відчуттів – загострюються інші’). Я ніби Хатіко в кінці фільму, але якимось дивом після 6 років,  а в мене пса вже вуса сиві і вже пора, якимось дивом я впізнаю його ходу мені назустріч. Мій господар. Я ніби Ніцше, до якого в кав’ярні підсів лисий дялько з хитрою посмішкою. В мене чесно кажучи щойно волосся стало дибки – надлюдина. Я ніби муха і слон одночасно, ніби Льолік і Болік в тілі сіамському, ніби патиком відриваю замок без щілин взагалі, бо на коді. ніби хліб без дріжджів, але пухкий водночас. Ніби ангел що має сраку, але не перестає бути одухотвореним і небесним, таким чистим і ніжним та все ж в трусах.

Як черепаха і пілот надзвукового, як грім і вата у вухах, як Пепсі, Фанта, Кола і Спрайт в одній пляшці із синергією смаку у енному степені.

Пам’ятайте мене такого. Най відтиском терпкий цей образ в ваших серцях чи головах осяде, як тихо падають на дно листки у теплім чорнім чаї.