Категорія: Рецензії

огляд книг, фільмів, музики….

Рецензія на книгу, Л. Белей ‘Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді’


90ті Про книгу: 361 сторінка, папір середньої якості, м’яка обкладинка із зручними закладками, тираж – 1000 прим., вартість 47,7 грн, видавництво Темпора.

Автор робить спробу, як він називає, ‘культурологічного нарису епохи 90-их в Україні на прикладі Ужгорода: трансформація, дефіцит, дикий капіталізм, способи виживання, контрабанда, поява поп-культури.’ Від себе додам, що написано легко, правдиво і місцями навіть для мене ностальгічно. Втім надто скупо, неглибоко і недеталізовано автор занурився в дійсність, а особливо в побут тодішний. Проблема у надто великому масштабі узагальнень.

Загалом структура така:

– телебачення 90-их, тупі бойовики, західні мільтики, Сталоне, Арні, Лунґрент

– дитяча реальність: жувачки турецькі, ігри в наклейки, потім ера кепсів, йо-йо манія, Продовжувати читання “Рецензія на книгу, Л. Белей ‘Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді’”

Відгук на книжку Дяченків ‘Печера’


печера  Низькоякісне чтиво. Сюжет плоский, простий, примітивний. Всього 3 герої, між якими не відбувається жодних захоплюючих перипетій. Герої взагалі не пророблені, локації взагалі без деталей, описів та атмосфери.Текст не багатий ні на метафори, ні на якісь цікаві ідеї, ба навіть сама задумка твору швидше нагадує примусову розминку авторів, під дулом інвесторів. Таке враження що текст писався знехотя, штучно поспішаючи аби вкластися у терміни контракту із книговидавництвом. Чесне слово, ніби якийсь диктант читаєш.

Це не твір, а інформаційний шум. У кого виникне бажання почитати  – краще посидіть вконтакті, або ФБ. Подивіться смішні відео, няшні фотки. Така книга просто краде час вашого життя і нічого не дає натомість. Окрім стерильного присмаку. Навіть середній твір Кокотюхи значно сильніший.

Намагання зачепити конфліктом свобода-безпека ну взагалі не знайшло відгуку ніде в середині.

А останні 20 сторінок дочитував в агонії нетерплячки кінця: кожні кільканадцять секунд відволікався, змінював пози, трусив ногами, перевіряв скільки ще сторінок до кінця, зіжмакував волосся у кулак. Коротше, давно уже не читав книгу, добити яку і звільнитися, хотілося б так нестримно сильно.

Оцінка: 3/10.

Висновок: Краще почитайте плейбой, або інші долугіші і доладніші твори цих авторів. Пандем, наприклад у 100500 разів сильніший твір.

Александр Никонов ‘Хуевая книга’ – рецензія


хуева Оцінка: 1/10.  Не стив би читати навіть будучи безсмертним. Якщо ж ви смертні – навіть мастурбація буде цікавішим проведенням часу. Примітно, що навіть статтю у вікіпедії помістили у список пропонованих на видалення.

Автор: Ніконов Александр Петрович

Дебют: це перша книга автора, написана через декілька років після універу. Тому звісно більшість художніх прийомів попросту ще не розвинена, м’язи художнього стилю взагалі ненакачані. Текст нагадує радше спробу дистрофіка-початківця підняти 120 кг штангу в жимі стоячи.

Сюжет: студентські роки технаря в Росії кін. 80-их – поч. 90-их. Уривчасто і дуже фрагментарно описується спілкування, посиденьки, практика у колі 3-ох друзів.

Стиль: гіперболізований, емоційний, хаотичний, неструктурований – як і сам настрій і поведінка пубертатного юнця. Напевно багато і дуже надміру матюків на той час були дуже новаторськими і протестно виглядали як виклик цнотливому совку, але зараз це виглядає як уривок із щоденника гопника. Нецензурщина вживається недоладно, зовсім без художнього смаку. До Подерев’янського йому як до Бога.

З теперішньої точки зору: з нічого робити і неможливості знайти інфу про якісну організацію дозвілля і загалом студентського життя – хлопці скочуються в пиятику, вульгарні неглибокі підліткові розмови про єблю і Продовжувати читання “Александр Никонов ‘Хуевая книга’ – рецензія”

ReWORK – бізнес без упереджень| рецензія на книжку


  по, перше – привіт. 

По-друге, містить набір лише загальних тез, а не деталізованих практичних нюансів.

По-3, після прочитання складається враження що це узагальнення узагальнення і трошки самоповторів розжовування. 

По-4, основні думки можна сформулювати в наступні к-ка тез: 

– Не варто створювати детальні стратегічні плани, бо світ надто динамічний. Краще діяти і вирішувати проблеми в міру їх виникнення. (не варто полірувати ідею довго – краще вже запускати, вже діяти, вже робити і вдосконалюватися на помилках, фідбеці тощо). Зустрічі і зібрання  – це неефективний відстій, краще зайнятися реальною роботою.

– Не треба великого стартового капіталу, коли починаєте. Не треба офісу -можна в гаражі. Не треба наймати людей – можна спершу все самим робити. 

– Не варто перепрацьовувати. Краще по трішки, але з диявольською регулярністю і систематичністю. 

– Розбивайте великі завдання на 10 маленьких і приймайте маленькі рішення по кожному з них. Тоді все Продовжувати читання “ReWORK – бізнес без упереджень| рецензія на книжку”

Три листки за вікном (В. Шевчук) | рецензія на книгу


  Якби не остання частина – ебук пішов би на розпал гірського казанка з гречкою, або на шліфування таких природніх дуп, якими ми усі володіємо. Перші два листки ведуть мову про дуже древні часи, коли в житті людей нічого не відбувалося, а якщо й щось відбувалося, то швидше за все у думках, чутках, плітках і розмовах на кухнях і в шинках. Назкрізний тяглісно-поколіннєвий персонаж – є макетом пенсіонерських заготовок, колись непоганого романіста ‘воплощєнієм’ депресивно-нещасного інтроверта, такого собі нефартового споглядально-міркувального овоча самозаглибленого на власному егоцентризмі(читай власній нездатності влаштуватися у світі). Тож впродовж цілої купи десятків сторінок ми(орди читачів) спостерігаємо, як людину-тріску кидає об берег і несе на хвилях течія річки-життя. При цьому людина-тріска не має ні достатньо сміливості, ні впевненості, ні якогось стержня(про що писав Донцов і багато до нього:) ні ціннісної основи за що би вона могла вхопитися. Тому й чуємо защораз лише пискіт та скигління  – і розв’язне тараторення про цей такий чужий світ і злих людей.

І нарешті найцікавіший кусок – останній. Автор схоже розписав трохи руки і мозок розмерзся і ми вже маємо тягучу і густонудну наче патока містичну драму із нечисленною к-кістю подій.

далі спойлер!

Найкрутішим моментом стала здатність героя(вчителя школи в Житомирі за імператорських часів) роздвоюватися і наступивши на тінь будь-якої людини, шпигувати за нею своїм астральним(нематеріальним) тілом.

Ще один плювок, авторові у площину лиця: деталізованість епохи і її атмосфера взагалі неопрацьовані. На Продовжувати читання “Три листки за вікном (В. Шевчук) | рецензія на книгу”

Попробував усі TOP-500 ігор, що є на Google Play


Епіграф: 

А хулі нам…засранцям.

Від нічого неробління і нічогонехотіння – декілька ось уже місяців підряд я собі потрохи-потрохи та й перепробував усі гарні ігри(які мені менш-більш приваблювали) із топ-500 нових, топ-500 безкоштовних, та більшість із топ-500 платних. І коротше не знаю як далі бути – хтось знає де можна шукати решту ігор?

Або може хтось знає якісь гарні невеличкі ігри для PC, або ж якісь цікаві браузерні.

А ну і власне ігри, які мені трохи зсимпатизували:

1) Prehistoric Park

2) DEMO survivalcraft

3) Bloons TD5 Продовжувати читання “Попробував усі TOP-500 ігор, що є на Google Play”

Відгук на книжку ‘И ботаники делают бизнес’


 Прочитав на днях тоненьку (чи то книжку чи то брошуру) ‘И ботаники делают бизнес.’ Назва дуже тупа і якась убожно-маркетингова, тому став читати тільки після рекомендації доброго знайомого.

Загалом книжка про к-ка насичених років провінційного ідеаліста, який одного дня вирішує працювати сам на себе. У Росії стала бестселлером.

Сподобалася реалістичність, безхепіендовість, значна к-кість деталей.

Не сподобалося: те що багато як психологічних так і практичних моментів було просто упущено чи опущено. Автор висвітлює багато сторін життєдіяльності головного героя, проте вся історія виглядає доволі фрагментарною і недовершеною. Ну і звісно книжеця грішить різними там солодко-читебельними моментами, якими грішать всі бестселлери. В принципі, рекомендую переглянути як тим, хто вважає себе ідеалістом, так і тим хто збирається, або ж уже стратував власну справу. Мила така книжка, що налаштовує на те, що буде піндос як важко, іноді аж понадмежово, дупа буде дертися, кров буде ллятися, піт буде крапати. І врезультаті для підтримки штанів вистачати буде, моментами 🙂