Для мене гуманітарного качконоса це було відкриттям. Сьгодні в повні 21 роки я вперше дізнався про існування WD-40, – новітнього суперрозвиненого салідолу.
Це я у зв’язку з тим, що тепер буду їздити на роботу велосипедом 7.6 миль або ж 12 кілометрів. Коротше через кілька днів очікуйте пару-трійко репортажів про те як бути велосипедистом в Лондоні.
Я роблю це для того, щоб економити гроші. Проїзний на автобус на тиждень коштує 240 грн(18.8 фунта).
Тобто тільки за місяць їзди на велосипеді(це на 20 хв швидше, – я собі так думаю, – ніж автобусом) я зекономлю 75.2 фунти = 962 грн. Отакий от дорогий транспорт. І це тільки автобуси – а метро значно дорожче.
Тільки не подумайте, що то якась реклама. До речі, кому не важко – можна перекласти статтю українською у Вікіпедії+ дописати нові дані.
Інструкція для механіка:
http://retiredredneck.com/wp-content/uploads/2011/10/wd40-duct-tape-flow-chart.jpg 🙂
А взагалі шикарна штука. Воно навіть пахне приємно.
«Велосипедист — бедствие для экономики. Он не покупает автомобиля и не берет под него кредит. Не покупает бензин. Не пользуется услугами ремонтных мастерских. Не страхует «гражданскую ответственность». Не пользуется платными стоянками. Не страдает от ожирения. Да он еще и здоров, черт возьми! Здоровые люди не нужны для экономики. Они не покупают лекарства. Они не ходят к частным врачам. Они не увеличивают ВВП.»