Поезія на потім


  ***

Я ж твій дід, що сокиру гострив

Ти опеньки збирав, я ж по шиях косив.

Там праворуч ріка, там овець випасав

Той горбатий вівчар, що свій горб зґвалтував.

***

  Я серце залишу між трьох цвяхів

Забитих в спину кожному із нас

Зірвуся в морок із погаслим вітром

Поміж опалих яблук побреду

А ти у сітях переступиш ще живу

ОтУ, що цвяхи подавала ззаду.

***

   я тобі заїжджаючи в писок

одягатиму теплий светр

буде дощ і таксі я свисну

а по тебе приїде карета

***

В бездверній душі, вже висять скуйовджені ключі

Хлюпіт мозку розсікає береги, де вахтер веслує у човні

  Губиться в тумані сморід, наче протяг

Я сиджу рахую пальці в темноті,

  Відкладаю деякі на потім

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s