М. Павич ’Внутрішня сторона вітру. Роман про Геро і Леандре’


Химери диму, марення крізь них 

Задимлена кімната, крізь стук друкарської машинки прозяблюються два силуети. Тьмяне срібло на стінах ікони. Задуха від старих книжок, мертве свіже повітря. Затягнувся, закашлявся, надиктовує. Затягнулась, закашлялась, пише, …кілька речень, два присудки і зо вісім прислівників, ще …надцять дієприкметників не пробилися крізь дим і тихо спустилися під лаву.

Бомбетельний рудовус вдюплився у стіну і перескочив кілька думок, звернувши на паралельну сюжетну лінію.

Хвилі тріскають об берег, могильна яма з тілом засипається останніми кидками, а в похованого ще досі трохи ниє зуб. Я вже два дні як помер, вимітаючи зі столу крихти нудьги і фатуму, що тісно сплівшись утворили вічність. Як правило є жіночий і чоловічий варіант, або перевернутість тексту у книгах ніким не написаних ще до самого завтра. Було видно як із запахом чорних троянд, що спочатку пахнуть, а потім народжуються прокидаються сонна млосно-тягуча нудьга, маркота марнот в голові вже сурмила у ріг теж повіваючи на масні чорні квіти. Розцвітала химерна естетика сюжетного абсурду. Скрізь кожна бджола спивала крізь тися..ріади щілинок квіткових, що лежали у вигляді символу середнього пригніченого поза межею начала чоловічого із жіночими вусами на сосках і тім’ї.

Предначертано…предназначено…не избежать…Висмоктавши себе зі сну, він знав і це на нього ніяк не впливало, бо викликало лише половинчасте пригнічення, від чого всі називали його чужими іменами. Кожен раз ніхто не хотів чи не наважувався його запам’ятати, чи бодай якось внести в своє життя…пам’ять…долю…напередвизначеність…..поклик…..пророцтво.

В темному кутку вежі лунав чийсь голос, темрява приховала мовця, який вже давно умертвив дві із своїх душ, а тому подався жити в чужу, в якій все було обставлено із суворою, недоглянутою простотою. Закіптявленість меблів, тьмяність простору, пропилюченість самих запахів у приміщенні, де можна досліджувати душу чужу. Це було дивно, але внутрішня сторона сну ще перед народженням повідомила про те, що мати сталося.

Висновок: є сюжет, проте принцип розгортання дії часто позбавлений логіки та причинонаслідковості. Втім химерність динаміки вчинків та подій зваблює. Та все ж читати нуднувато. Кінець дочитуєш як пересичений уминає другу половину хліба. Але пішов легше, аніж Хозарський Словник. Mожливо тому що тут навсього 190 маленьких типу ’Азбука-классика’ сторінок думкоснувань.

Оцінка: 6,3/10. Любителям, охочим розширити мистецький світогляд, або коли ти на тупій лекції, а кращої книжки нема.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s